|
- Дніпро мій батько, зіронька мати, Як мені, любі, вік вікувати? Як мені жити все без кохання, Які для серця є лікування? - Нема для серця, доню, спокою. Що тобі стане - бодь лиш собою. На ясну зорю ти подивися, До синіх хвильок ти нахилися. Синії води - то твої очі, А зоря ясні - серце дівоче. Звіри, птахи, дерева, люди - Все чуже на чужій землі, Все хочу якнайшвидше забути І ніщо не є любим мені. Тут не можу "крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись"... Вмерти можу - то можуть усі. Що надалі чекає - не знаю, То не знає ніхто на землі, Та удома добра я чекаю, Все співа сподівання ясні. А в країні чужій, незнайомій Не чекаю добра - лише зла, Серцем я в тій країні чудовій, Де й каміння бажає добра. Де я буду "крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись"... Жити зможу та згинуть як всі. |